Геній

В дудку видудив синок
Щось, мов «Віють вітри...»
І батьки сказали: — Ох!
Ти в нас геній, Митре!
    І задер хлопчина ніс:
    — Я Чайковським стану!
    І татусь йому привіз
    В дім фортепіано.
Музиканту одвели
В домі всю вітальню,
Й пишномовно нарекли
«Холом музикальним».
    Ощасливлені батьки
    Не втрачали й миті,
    Десь і вчителя таки
    Віднайшли для Миті.
Клав на клавіші синок
Пальці неслухняні,
І хотілося в танок
Татку, мамі й няні.
    Тільки вчитель в музкутку
    Все дзижчав, як муха:
    — Мабуть, слон колись синку
    Наступив на вуха.
Закипав тоді татусь.
Мов той півень, злився:
— Не забудьте, що Митрусь
Генієм родився!
    За синочком, як завжди,
    Заступалась мати:
    — Він не слухати родивсь,
    Він родився грати.
Поки розгорявся спір
І тяглись дебати,
«Піаніст» майнув у двір
У футбола грати.
    — Марна ця затія вся, —
    Мовить няня Феня, —
    Як на мене, в Митруся
    У ногах весь геній.