Дрізд у клітці

(Лірична баєчка)

Зловили й посадили влітку
Дрозда співучого у клітку,
Поклали вдоволь їсти-пити
І почали його просити:
— Живи тут, друже, як в раю,
І пісеньку співай свою.
А Дрозд не їсть, а Дрозд не п’є
І голосу не подає.
— Та що тобі, сердешний, дати,
Щоб міг ти радісно співати,
Хоча б не голосно, а стиха?
               — Мені Дроздиху...
І ось Дроздиха з ним у парі,
А він і далі з уст ні пари.
— Та що ж тобі, дружище, треба?
Вже золота твоя у тебе...
— А в тім то й суть, що золота,
                      Але... не та.