Директива

Вже пора розкути й коні,
І посіяти просце,
Та команди, бач, з району
Не дали йому про це.

Ліг під вишнею в садочку,
На кожусі в холодочку,
В небі хмарка де-не-де,
Він лежить, «команди» жде.

Почалися літні зливи, —
Попливло з луки сінце...
Міг звезти б, та директиви
Не знайшов ніде про це.

«Якщо Київ не завбачить, —
Мовить сонно голова, —
Не вгадати нам тим паче,
Що там небо затіва!!!»

Сиплеться достигла нива,
Жати проситься — дарма!
«Мусить бути директива —
Ну, а поки що нема.

За немає ж, як відомо,
Людям суду не бува.
Пересидим з тиждень дома», —
Сонно мимрить голова.

Це не тільки вам слова,
Так подекуди бува.