Давній знайомий

Споглядати цю личину
Нудно й прикро нам бува —
Він начальство, мов жердину
Чорна гусінь, обвива.
Розпластається, розтане,
Треба — стане дубала,
В душу влізе, і пристане,
І прилипне, як смола.
Щось тупе начальник скаже,
Зуби здуру оскальне, —
Він покотиться, він ляже.
— Геніально! Ну й смішне...
Капелюх подати? Прошу!
Сірничка? Будь ласка, є! —
Поправля йому галошу,
Парасольку подає,
Порошинку здує з шуби,
Нашепоче на вушко.
...Він посаду теплу любить
Та натоптане брюшко.