Під кущем на Кущівці

Всілись хлопці під кущем в тіні біля тину,
Взявсь один із них хвалить бабу Валентину.
— От готує самогон вищого гатунку!
Відчувається в ногах, голові і шлунку.
— Е-е-е, — вмішався Митрофан, випивши ще трохи, —
Кращого я ще не пив, як в тітки Явдохи.
Ото жене — як вогонь. Добавляє дещо...
Аж темніє у очах й пристаю до тещі.
— Було в мене, — каже Гриць, й ледь очима глипа, —
Колись козу цілував п’яний біля липи.
Ще й хтось мене ланцюгом вперіщив по спині,
Залишилися на спині синяки понині.
— Оце кайф у тебе був, — обізвався Ваня. —
Буде на усе життя це татуювання.
Коли це із-за куща Йванова дружина.
Макогона витяга з чорної торбини.
— Пішли, — каже, — лисий дурню, швиденько до хати,
Зараз ти у мене теж будеш кайфувати.