Зозуля і Дрізд

— Тобі не нудно, друже мій? —
Зозуля у Дрозда питає.
А Дрозд все пісеньку співає:
— Мене ти чуєш — от і розумій!
Із піснею нудьги не знати.
— Але ж мені доводиться співати
Частіше, ніж тобі! Проте
Нудьга не пропада, а, навпаки, росте!
— Так ти ж, крім співу, іншої турботи
Не знаєш, пані. Ні дітей нема,
Ні найпростішої роботи,
Їси і п’єш — та все сама.
А я діток годую,
Їх бережу, доводжу до пуття,
А піснею прикрашую життя.
Тому і не нудьгую.
Отак, Зозуле, йду я до мети.
У праці — щастя! Розумієш ти?