Вина і покарання

Вовк задушив Ягня і всівся за трапезу.
Лиш зуби нагострив —
Аж Заєць злодія накрив.
У Вовка очі блиснули, мов леза:
— Цей донесе! Я знав таких нахаб! —
Стрибнув до куцого, а той не давсь до лап,
Зірвався і — тікати...
— Пропав! — гадає Вовк. — І де він взявся, клятий?
А що, коли мені про все доповісти?
— Ведмедю! — Вовк відхекався. — Прости! —
Як Заєць закричав — Ягня від ляку впало,
Хребет переламало.
Жаль, Зайця не спіймав!
Прости ще раз: біду проспав!
— Буває, — відповів Ведмідь, —
Ягня спиши... Того Зайчиська,
Щоб не тинявсь біля отари близько,
Знайди і всип йому як слід! —
...Зайчатину мав сірий на обід...

Подібна доля випала Степану:
Застукав на гарячому Петра —
І досі, бідний, боки потира:
Схопив догану!