— Гей, верхолази, славні люди! — Гукав Іван і бив себе у груди. — Пустіть мене на висоту! Не підведу! — Пустили. Зліз. Робота — як робота. Працюй, коли уміння є й охота, Але враховуй свій найменший рух. — Чому ж сидиш, зів’яв, Іване, Як той лопух? — Даруйте, щось забило дух! А як униз погляну — Аж пальці терпнуть, наче неживі, Все крутиться у голові, Не можу вниз дивиться! — І день минув — не довелось трудиться. Що ж, висота — є висота! Не всяк до неї дороста!
