Чи Щуку вкинули в ставок, Чи у ставку зубаста й народилась, — Факт: прожива! Одержує пайок — На день пічкурика — і з долею змирилась. Якось ту Щуку В’юн стріва. — Це ти? — питається. — Жива?! — А що б могло зі мною статись? — Та на пічкуриках не той... не розгулятись. Тож і дивуюся: товстюча — ледь впізнав! — Хоч ти і В’юн, а маху дав, Бо все сприймаєш емоційно! Пічкур — це, друже, офіційно, Але... (між нами, знають це не всі), Крім пічкурів, тут є і карасі!
