Щедра Лисиця

В якусь-то пору нещасливу
Голодний Вовк шукав собі поживу.
Даремно. День пішов на спад,
І Вовк, вертаючись назад,
Зустрів Лисицю ненароком:
— Що робиш, сестро?
— Я? Та онде збоку
В гайку зеленім кізочок пасу.
Ти зголоднів? Одненьку принесу...
А втім, даруй: сам вибери з отари
Найкращих пару,
Бо в мене ноги так за день болять,
Що... ой-ой-ой — ве можу встать... —
І Вовк без зайвих церемоній
Мерщій за здобиччю в погоню.
І тут його кілком: тар-рах!
Ледь встояв на ногах.
Отямився і дременув щодуху:
— А кат би взяв стару брехуху!
Кілок їй під ребро!
Бач, щедра на чуже добро!