Сердитий Лев

Дійшло до Лева, нібито Вовки
Живуть, забувши вказівки,
Які він дав їм особисто.
— Ось я вам покажу! — не стерпів Лев.
— До вас іду! — котився лісом рев.
— Провчу вас, дурнів норовистих! —
Вовки, відомо, не дрімали.
М’ясця, щоб пообідати, придбали.
Все передбачили: і хто стрічати буде,
Хто і яку промову пробасить,
Хто Леву піднесе м’ясива повне блюдо
З дороги, як то кажуть, закусить.
Аж ось в гущавині дерев
З’явився Лев.
Вовки застигли у поклоні.
Єлейні потекли слова.
І в Лева (хоч і царська голова)
Відразу зашуміло в скронях.
І вже тоді, як за столом
В горлянки полилось пекуче, —
Розвіялися грізні тучі:
Не став наш Лев боротися зі злом,
Розлігся без турботи
Послухати свіженькі анекдоти.
Отак Вовки його пригріли.

Ви зрозуміли?