Погляд Крота

Хто не літав, тому й за сотню літ
Не зрозуміти, що таке політ.
— Я чую, — каже Кріт, хтось ходить недалеко.
— Та то Лелека.
— А що це, Зайчику? Страшний то звір чи ні?
— Не звір, а птах. Під хмарами літає,
А це на землю сів, відпочиває. —
Кріт здивувавсь: — Слова твої дурні!
Опори в небі-то немає?!
— А прагнення піднятися в блакить?
А дужі крила?
— Хе, прагнення! Ну хто там шелестить?
Мабуть, Лелека щось шука для рила?
Хто ходить по землі, той дума про живіт,
Не про діла висотні! — каже Кріт.
— Не всі, як ти, лиш риють землю носом
І благоденствують у розкоші сліпій,
Я хоч і не літав, але ранкові роси
Збивав, стрибаючи на волі степовій.
Там простір! Сонце! Зрозумій!

Не вірять ще обмежені сліпці,
Що інші є світи і прагнення високі,
Сидять по норах, риють корінці,
Не чули навіть слова — Сокіл!