Зелений Очерет до Озерця шепоче: — Без тебе сохну! Ти — моє життя! — А те кокетливо іскрило очі, Котило хвилі почуття. На другий день ця пара люба Себе з’єднала шлюбом. Не довго молодим сімейний снився рай. Розрісся Очерет від краю і до краю. І вже не те, що хвиль немає, — Болото стало — обминай! Пропало Озерце те невеличке, А Очерет... Шепоче біля Річки!
