Люстерко

Сумне Люстерко стрілося Людині.
— Чого заплакане? Образив хто? Скажи!
— Людино мудра, так! Допоможи!
Не розумію, в чім моя провина.
Працюю чесно. Сонце загляда —
Я усміхаюся, як лагідна вода.
Коли переді мною хмари сиві —
Я теж темніше зораної ниви.
А це сьогодні Зло
До мене підійшло:
«Ти що мудруєш тут? Брехнею жити хочеш?
Мені і людям голову морочиш?
Я ж не таке! Це ти в душі криве!
Мов і гладеньке, а подумать тільки:
Незадоволення, кривляння скільки!
Шкода, що в наші дні живеш!
Не хиби — ти красу показуй,
Бо розіб’ю тебе відразу!»
— Люстерко! Це ж чудово! Молодець!
Була б вина, якби була неправда!
Тебе Добро зустріне радо,
А Зло хай піниться, бо це його кінець!