Колодязь

В долині влітку, між зів’ялих трав,
Ставок до краплі висихав.
Води вже й для отари взяти ніде.
Задумали колодязя пробить:
Джерельну воду будем пить!
І хто з гори в долину зійде,
Подякує за все!
Але один гірський Козел,
Що мав найбільші роги,
Спинив отару край дороги:
— Стривайте! Що за гам?
Чого такі веселі?
Колодязь? Тут?! Ні, треба там,
Де скеля!
Не буду ж я спускатися сюди
Напитися води!
Отам моя оселя!

Щоб не нажити зла,
Послухали Козла.
І стала довшою дорога...
В Козла міцні великі роги.