Арахна й Афіна

Олімп вирує. Наче на весілля,
    Старі і молоді, богині і боги,
Сусіди й родичі, і друзі, й вороги
    Стікаються на свято рукоділля.
        Уже розклали навкруги
Чудові вироби, вишивані і ткані,
Прості і в кольорах, шовкові і шерстяні, —
На кожному із них — боги, боги, боги...
    Жюрі хвилюється: Арахна подала
Тонке, складне, казкове покривало.
    Дивитися на нього мало —
Ним дихати, з ним злитися бажалось...
    Але Афіна першість узяла!
То чом же не Арахна? Чом Афіна?
Жюрі судило так: — Афіна — то ж богиня!..
    В Афіни велетнями виткані боги:
У кожного мізинець — в товщину ноги!
Арахни ж хист нехай і недосяжним буде,
Та образи її — земні, звичайні люди...
    А це ж богів торкає за живе!
    Арахни труд Афіна в шмаття рве:
— Чорти б взяли оту Арахну!
Ось як по тім’ю човником тарахну!..

І що: тарахнула!.. На те і божа сила,
    Щоб сіль мистецтва розкусила.