Стіна — Солідна, кам’яна — Здіймалась над землею, І кожен думав: «Щось там є за нею! Якщо віки стоїть така висока, І щось вона від когось береже Чи таємницю стереже Від заздрісного ока». А дехто й обминав, мов сатану, Замшілу, аж насуплену Стіну. Та от прийшли бульдозери, звалили Ті мури набундючені старі — Зосталися самі камінні брили. А далі? Лиш бур’ян на пустирі. Бува, роками приндиться Мурло. Зняли його — неначе й не було.
