Соловей і Одуд

В гайочку при долині
Побачив Одуд
Соловейка на калині:
— Чого такий пісний,
Співаче голосний?
Охрип, а чи ангіна,
Чи у житті погана переміна?
— Ну, що сказать тобі?
Із жалю серце ниє, далебі,
Лиха, жорстока сила,
Немов косою, гай он покосила,
З корінням геть дерев повивертало,
А скільки гнізд не стало!
— Звичайно, зле,
Але
Чого б за інших так мені боліло?
Твоє ж вціліло!
Дивак,
Усе тобі не так.
Мені б твоєї слави половину —
Співав би я від щастя без упину
На всі лади.
Чужа біда, як кажуть,— півбіди!

Скидаю шапку я перед співцем,
Що не живе лиш повним гаманцем,
А журиться, і плаче, і стражда,
Коли діткне його чужа біда.