Півняча любов

Раненько-рано у дворі
Чубатий Півень Качечку зустрів:
— Кумасю, кукурік!
Здоровенька була!
Зажди-но, не спіши.
Ну, як твої діла?
Скажи, ти Селезня тримаєшся ще й досі?
Та він старий! Як гляну — крутить в носі!
Хитається з ноги на ногу,
Аж сміх бере, їй-богу!
Ти молода ще, він уже в роках,
Куди не ступить — «ках!» та «ках!»,
Та з нього пил летить,
Старого точить шашель.
Чи не докучив ще тобі той кашель?
Поглянь на мене — зовсім інша річ:
Для всіх співаю тричі кожну ніч.
Громаді я ретельно так служу,
Раненько до роботи всіх буджу.
А що вже кури бігають за мною!
Та серце в мене зайняте одною:
Тебе люблю і поважаю здавна,
Причарувала врода твоя славна.
Так-так, тебе, одну тебе люблю,
Тому я й кукурікаю, не сплю...
І Качка вмить за Півнем побрела,
Хоч досі з Селезнем спокійненько жила,
Щасливі в парі так гуляли до обіду,
Поки з любові не залишилось і сліду,
Бо Півневі якось шепнули Кури,
Що в Качки — ні краси, ані фігури...
Враз Качку розлюбив, дивитися не хоче,
В сусідньому дворі уже кокоче.

Мораль для Півня? Ні, для Качки:
Ми — за любов гарячу без гарячки.