То, бувало, зустрічала Кожна друга хата, Частувала, пригощала Бригадира Гната. В нього сіно і солома, По дрова — підвода, В кожній хаті — Гнат, як дома, — Скрізь йому догода. Чи хрестини, чи весілля. Вмер, чи народився, Чи справляють новосілля — Гнат і нагодився. Він, як треба, й поспіває І потамадує, А нап’ється, то й облає — І у вус не дує... Гнат був ласий до дурнички Й часто вихвалявся: — Не в одної молодички В подушках валявся!.. І до випивки припросять, І до закусона, На руках мене всі носять, Я для всіх — персона!.. — Бригадир для всіх, як цяцька, Тільки ж дня одного Наче кіт йому зненацька Перебіг дорогу: Ні за кума, ні за свата Гната вже не просять, А заходить він у хату — Чарки не підносять. Що ж то сталось? Ну достоту Гірше дипломата, На якого пишуть ноту: «Нон персона грата!» . . . . . . . . . . . . . . . Гей, «високий дипломате», Що доскочив неба, Цю задачку розгадати Конче тобі треба. Не лінуйся викликати Сам себе на раду, Вчися людей шанувати, Поки маєш владу.
* Персона нон грата (лат.) — особа, позбавлена дипломатичної недоторканості.
