Ой тремтить Осика дрібними листками, бо гризе Бобрисько грізними зубами. «Що тобі, сусіде, я таке зробила, що отак жорстоко раниш моє тіло?» А Бобер і каже: «Через те тереблю, що отут я хочу загатити греблю. Як збереться повінь у мою загатку, отоді новеньку я поставлю хатку...» А вона терпіти вже була безсила, похитнулась, впала і Бобра прибила! У моєї ж байки кілька алегорій тим, хто робить щастя на чужому горі.