Валентина Степаненко

Оранка

Ранок. Небо неозоре.
Олексій городи оре.
Після кожного городу
Має щедру нагороду.

Господиня-молодиця
Дасть чарчину, як годиться,
Дасть закуску. Чом не брати?
Вип’є, з’їсть та й знов орати.

Вечір. Небо неозоре.
Олексій ще й досі оре,
Хоч устояти не в змозі:
Оре носом по дорозі.