Левів родич

Для Зайця не життя пішло, а рай:
Од всіх повага, всюди шана,
    Де бачиш, там скачи,
    Де хочеш, там гуляй.
Яка уже Лисиця хитра й препогана,
А навіть гавкнути на Зайчика не сміє.
Зустріне де — покірно заніміє,
    На задні лапки стане,
    Хвостом улесливо виля.
«Як діточки? — спитає. — Як Зайчиха?»
І Вовк для куцого немов плохе теля —
З дороги зверне чемно так та тихо,
    Хоч слину нищечком ковта
    Та підтяга худого живота:
«Нехай йому лихе. Чіпать не варто,
    Знайду собі Ягня.
Бо з Левом, брат, погані жарти
(Що не кажи, воно таки рідня), —
Гляди, ні за що скрутить в'язи,
    Тоді попробуй, доведи...
Ні, Вовчику, геть далі од біди,
    Шукай для себе перелази».
А в лісі лиш про Зайця мови —
    Шепталися ворони, сови,
Хтось навіть бачив — з Левеням гуляв,
    А Лев старий у холодку дрімав...
    Наш Заєць ходить півнем:
Ведмідь ладна його в замісники,
Шакал — той набивається в дружки.
«Тепер мені сам чорт нерівня! —
Радіє куций. — Добре Левовій рідні!
А це ж колись у жарт, мов ненароком,
    Я натякнув сорокам,
    Що Лев рідня мені...»

Примітка:
    А Лев не відав і не знав,
    Що родича такого мав.