Гарячі долоні

Була в мами доня,
Звали її Соня.
Все в житті вона робила
Немов би спросоння.

Якось в неї спішно
Жених появився.
Ледацюга, розбишака,
Третій раз женився.

«Не зв’язуйся, Соню,
З отим супостатом», —
Просять її батько, мати
Ще й сестра із братом.

«Що ви?.. Одчепіться!
Та ж у мого Льоні
Таке ніжне, чуле серце
Й гарячі долоні.

Він порядний, добрий,
Очі сині-сині...»
Отож вийшла заміж Соня
Всупереч родині...

Та якось до мами
Вночі прибігає:
«Ой, рятуйте, захищайте,
Бо Льоня вбиває!»

«Нащо захищати, —
Сказав батько доні, —
Ти ж бо знала, що у Льоні
Гарячі долоні».