Плутанина

Є в нашім третім класі
два приятелі Васі —
два хлопці гарні, гожі,
але ні в чім не схожі.

Один із них низенький,
а другий — невисокий,
один собі товстенький,
а другий — повнощокий,

Якщо Василь Синиця
на двійки й трійки вчиться,
то для Васька Суниці —
не диво й одиниці.

Якщо Суниця Вася —
крутій відомий в класі,
то Василю Синиці
ні хвильки не сидиться.

Один прив’яже коси
Яринчині до столу,
а другий понаносить
зелених жаб у школу.

Ну, страх які несхожі
ці приятелі гожі!

Чому ж такі у класі
моменти виникають:
коли Синицю Васю
до дошки викликають

і замість Антарктиди
у Африку він тиця, —
всі дістаються біди
за це Ваську Суниці.

Коли ж Суниця Вася
на люстрі погойдався,
всі кажуть: «Ну й Синиця!
Ви тільки ж подивіться!»

Ну, раз, ну, два було б це,
так де — отак щоднини!
Хіба ж не прикро хлопцям
від тої плутанини?!