Він прийшов додому пізно і дверима тихо — рип... А дружина мовить слізно: — Знов надудлився, мов чіп? Ти у клятій тій горілці ладен сам себе втопить, а нема того, щоб жінці хоч кофтиночку купить... Сором вийти вже й на люди! Не шануєш ти мене. Доки ж так тягтися буде?.. — Ну, заладила одне! До людей нема нам діла, хай сміються... А мені ти подобаєшся, мила, і в старенькому вбранні!
