Перед дверима свого дому стоїть у розпачі німому: дзвонив, і стукав, і ридав, уже й навколішки ставав... Морозний вітер (бо ж — зима!) сірому до кісток пройма, а жінка — з хати: — Що за пень?! Сказала ж — неприйомний день!
