Боброва шуба

Один сміливий молодий Бобер
на зборах Вовка до стіни припер:
сказав, що той собі зробив із лісу рай:
так верховодити і сито жити любить,
що й без потреби вже у хід пускає зуби;
що цьому врешті-решт пора покласти край...

Підвівся Вовк:
— Гадаю, теж пора
сказати дещо тут і про Бобра.
Що ж, справді, маю я, як він підкреслив, зуби,
але ж --бобрової-- нема у мене шуби!
Лиш власна, сіра шкура на мені...
Боброва шуба — рідкість в наші дні!
Отож дозвольте запитать тепер:
коли і як її доп’яв Бобер?..
Вже ж не без того, щоб не вліз у шкоду!
Конфіскувати — й крапка тут! Хто за?

Бобер-сердега — стрімголов у воду!..
Аж зашуміла в березі лоза...

. . . . . . . . . . . . . . 

Цю баєчку продовжити є змога,
та... зуби дуже гострі в демагога.