Півень і Сорока

На іменини, що справляв щороку,
Сердечний Півень голосистий,
Душевний, намірами чистий,
Уклінно запросив Сороку.
Хотів добро зробити їй,
Красуні лісовій!
Ось на подвір’ї стала білобока,
Взялася в боки
І ну паплюжить Півня навпростець:
—  Свистун ти, не співець,
Ти — дармоїд,
Підкорювач залежних курячих сердець!
І як тебе ще терплять у дворі
І слухають одноманітне ку-ку-рі!?
— Замовкни! — вигукнули Кури, —
В гостях не личить проявляти дурість.

Мораль. Як хочеш мать мороку,
То запроси у дім сороку!