Осличка

У знаменитого Осла
    Дочка була.
Ото відома цокотуха,
І вередливиця, й пестуха!
Та статки з розуму звели!
Яких нарядів тільки не носила —
Останніх мод завжди були!
Старий аж вибився із сили,
Бо докладав старань чимало,
Аби дитя від часу не відстало!
    Та от
Діждавсь нових турбот!
Ослу буланий Кінь порадив,
Що мало доньці лиш нарядів!
Щоб легше бігалось по світу,
Потрібно дівці дать освіту!
    Осличку в інститут взяли,
    Бо там в Осла «свої» були!
П’ять літ відсиділа сповна
    В аудиторіях вона,
І роки марно збігли, як вода.
Осличка ж працювати не пішла,
А вийшла заміж за Вола!