Осел, Кіт і Віл

Зазнавши сам гірких невдач
    В оригінальнім слові,
    Ослові
Порадив Кіт-перекладач:
— Не мучся, брате,
    Багато.
Не слухається муза нас!
Як не кричи і як не муркай,
А користь з того невелика.
Читач відразу пізнає,
Кому належить те, що є!
А ти візьмись перекладати
(Чого гадати?),
Скажімо, з мови Солов’я,
    Як я! —
Порада прийнята Ослом.
Минув лиш рік — великий том
    Готовий!
Кіт відгук шле чудовий:
— Лиш дякуючи нашому Ослові,
Пісні з’явились Солов’я!
— Хто ж переклав?! — спитати довелось Волові.
    — Осел і я!
— Еге, Мурко, — Віл перебив, —
Навіщо марно гаять час?
Нехай би кожен з вас своє робив,
Не для ослів Парнас!