Бог, Піп і Ксьондз

            До Бога —
До високого порога
Придибали таємними шляхами
Огрядний Піп, вже літній, бородатий,
І Ксьондз — барчук, вгодований, бундючний і  пихатий.
    І стали Всевишнього прохати:
— Ізмилуйся над нами, Боже,
Крім тебе, хто нам допоможе
Людськими долями розумно управляти?
По-різному вчення твоє тлумачим.
    Скажи простіше,
Хто з нас тебе шанує більше,
Чи церква вбога, чи костел багатий? —
    А Бог поглянув
    На ризу і сутану,
Гаптовані коштовностями всюди,
        І мовив громовито,
        І владно, і сердито:
— Нещасні віруючі люди,
Хто слухати вас стане.
Моя турбота повсякденно — з віку в вік,
Щоб дружно, в злагоді взаємній жив на світі чоловік.
        А ворожнеча вигадана вами,
            А не богами!
Гоніть її з сердець сьогоднішніх, майбутніх поколінь,
            Бо всі ви — тлінь!
                Амінь!

У байці сила духу вищої на світі проби:
Від розбрату немає більшої в людей хвороби!