Бог і Люди

        Благали люди Бога:
    — Життя подай нам довше якомога.
Так хочеться дожити до ста літ,
Побачити, як зміниться наш світ.
    Чи люди хоч на йоту стануть у майбутньому мудріші,
            Добріші,
        Уважніші, миліші,
        Чи, може, ще черствіші,
            Аніж нині?
Так скрутно стало чесній і порядній жить людині.
    Нажива затуманила сердечність милу
    І передчасно жадібних кладе в могилу! —
Невдовзі мовив Бог, спідлоба глянувши сердито:
    — Вас мало за життя безвинних бито?
    Мені не шкода дати вік і до двохсот вам літ,
        Аби сердечнішим, милішим,
            Скромнішим
        Був людський рід! —
        Почули люди Божий глас,
        Та ще пожадливішим став наш час!

        У байці сила і повчання на віки:
        Не укорочуйте збагаченням роки.