Хвалився Лев Левиці: — Помічники у мене — любо подивиться! У кожного вкладаю душу — З такими гори зрушу! Та я лиш гляну в очі, Відразу бачу, що він хоче! Я сплю — вони наводять скрізь порядки, Мені щоденно лижуть п’ятки... — Левиця кинула: — Ой, Льово, кинь верзти! Якби довідався хоч трохи ти, Що думає і робить кожен із підлиз, — Давно б усіх загриз! * * * Так і начальник наш дійшов до краю: Розвів підлиз велику зграю.
