Зозуля всілась на сучку І річ до Півня повела таку: — Який ти гарний птах! Сміливий, видно по очах. Які великі в тебе крила, А в них же й сила Таїться немала... Повір мені — ти рідний брат орла! Покинь смітник гребти Та в небо линь з орлами ти... — Приємно чуть, що я з орлами рівня, — Почулося від Півня, — Правдиве слово, кралечко, твоє... Якби я тільки захотів, У небо враз би полетів, Але узнай, чи смітники там є!
