Химина допомога

Під гору Кінь тягнув з мішками віз,
Натужився, із шкури ліз.
— Давай-но, Конику, тобі допоможу,
А їздовому я таке слівце скажу,
Що він його ніколи не забуде
Й тебе, як рідного, жаліти буде. —
Озвалася біля підводи Хима
І кинулася шпетити Юхима:
— Безсовісний лайдак!
Знущаєшся з тварини так.
Хіба Коню це витягти під силу?
Тут вантажу на трьох, мурмило! —
Довгенько Хима торохтіла,
А потім — плиг! Й на хуру зверху сіла...
Юхим ні пари з уст, мов рота хто заткнув,
А Кінь оглянувся й зітхнув:
— Від Химиної допомоги
Недовго витягнути ноги!