У повінь переповнена Ріка Звернулася до Ручая й Струмка. Бундючно гримала: — Назад, брудні, Навіщо ви мені?! І знати вас не хочу, Лиш з морем я дружу охоче! — Брати промовили: — Нас вона згада, Як висохне у ній вода!.. * * * Таке частенько і в людей буває, Що, хто він, звідки вийшов, забуває.
