Отака біда козацька! Стогне неборака: Поламав ребро — зненацька Скинула коняка. Друг клопоче біля нього (З лісу нагодився): — Що ти стогнеш? Дякуй Бога, Що зовсім не вбився! Той замовк на мить єдину, Дивиться хитрюще: — Якби вбився, скурвий сину, Я б стогнав ще дужче!
