Раз Потьомкін грозив козакам: — Постривай, запорозтво погане! В Миколаєві зводжу я храм, Та такий, що до неба дістане. А дзвіниця! Якщо в її дзвін Дзвонарі вдарять раз а чи двічі, То клянуся я честю, що він Буде чутний у вас аж на Січі! — Чи й не диво! — байдуже на те Запорожці сказали хоробрі. — Так у нас же на Січі зате Кобзарі й кобзаренки є добрі. Як покрутять вусища вони, Як по струнах співучих ударять, То в самім Петербурзі пани Гопака мимоволі ушкварять!
