Обступили всі Микиту. Крики: «Жах! Що бачу!» А той дудлить оковиту З казана — гарячу. На галявині — багаття. Зілля закипає. А Микита: — Будьмо, браття! — І окріп хльобає. Сотник вийняв шаблю з піхов: — Врізать по цідилку? Що ти робиш? З глузду з’їхав? Ти ж псуєш горілку! Смаковите зілля з жита, Як воно студене. Усміхається Микита: — Про мене, Семене! Розкуйовдив оселедця: — Я гартую вдачу, Адже в пеклі доведеться Пить смолу киплячу!
