Шляхтич хвалиться дружині, Як він бився з козаком: — Він мене кийком по спині. А я його — кулаком! Ні, не вдався я до втечі, Знов у битву — напролом: Він мене кілком у плечі, А я його — кулаком! Я терпів, не крикнув «Пробі!», Був хоробрим вояком: Він мене дрючком по лобі, А я його — кулаком! Тож, якби оце не рана, Я стрибав би до небес, Бо мене везуть, як пана, А той хлоп побіг, як пес.
