Медсестра, знайшовши вену, Пхає шприц спроквола, Дере дірку здоровенну Та ще й мимо ж коле. Витяга, щоб знов загнати В вену шприц відразу, Й лає голку: «От проклята! От тупа, зараза!» І від болю, і від гніву Хворий ледь не плаче: — Що тупа — це безсумнівно, Це і сам я бачу...