Європа і капуста

Історія — це пані ні для кого,
іспанська ж кров не годна без пригод.
Сервантес був чутливий до нового
й заримував: «народ» і «Дон Кіхот».
А ти мене в Іспанію не пустиш
і кажеш, цим врятуєш від спокус:
я вдома шаткуватиму капусту.
Домашня жінка — безперечний плюс.
Хай світ в розпусті і злодійстві тоне,
ми не такі, на цноту в нас патент,
у нашім вічно непорочнім лоні
патріотична квіточка росте.
Хтось Україну популяризує...
Яке нам діло, хто, кому і як?
В діжках капуста. Люди, це не всує,
крім того, предок наш — він був козак.
Він, як і я, знав три слов'янські мови
і Відень брав, дійшов до Піреней.
Пусти ж мене, і я обов'язково...
А втім, ну що нам до чужих ідей?
Ми патріоти, ми самодостатні,
хоч ратуєм за досконалий світ,
але найкраще нам у рідній хаті,
а то ще жінку спокусить сусід.