Квіти для зава

Зав звично вийшов до трибуни,
Прокашлявся і так почав:
— Перебудова... Варто бути
Сьогодні нам в горнилі справ!
А в нас, у нашім колективі,
Застій панує, спад і тлін... —
Картав себе (і справедливо),
Що в ньому винен спершу він.
А далі так: «Чи ж той у змозі
Тепер тягнути вгору віз,
Коли весь час його в дорозі
Псував і скачував униз?..
Ототж, клянуся, що не сяду
Віднині в крісло керівне.
Збуваю іншому я владу,
І ви підтримайте, мене…»
І стали оплески гриміти,
І чулось: «Молодчина!.. Біс!..»,
І навіть хтось промовцю квіти
З підлеглих радісно підніс!
 
Спитайтеся, де це творилось, —
І я вам чесно відповім:
Таке мені на зборах снилось
В навчальнім закладі однім.