Левове падіння

На Лева старого
    Напали
    Шакали.
Такого ніколи ще з ним не бувало,
І Лев з несподіванки отетерів,
На дану оказію Заєць набрів.
Він, свиснувши, раз отамана огрів,
    І підлі шакали
    Усі повтікали.
Тут Левові просто спасибі б сказати.
Але на заваді став гонор триклятий,
І замість подяки Левко заревів:
— Чому ти не виконав, заячий сину,
Моє повеління: створити дружину,
Набравши туди найсміліших зайців
    Для охорони лісів?
Це ж чорт знає що — розвели хуліганів...
Та я доберуся до вас і провчу!
Для першого разу виношу догану,
А вдруге — по штату... життя вкорочу.
— Пробачте, — Зайчисько відвітував тихо, —
Я хлопців на зборах вмовляв, аж упрів,
Та тільки одних не пускають зайчихи,
А інші бояться страшних пазурів.
Ми вміємо, кажуть, лише утікати...
— Мовчати!— розлігся розкотистий рев.

Якщо ти зайців тільки здатний лякати,
Який же ти Лев?