Друг дитинства до Петра Завітав із міста. На столі зросла гора Отого, що їсти. А господар ще гука: — Став і пляшку, жінко! — Гість же просить молока, Бо болить печінка. Був Петро в своїм селі Майстром довгих тостів. Молока в чарки налив І вітає гостя. Говорив про земляка Ніби гарно й стисло, Та взялись до молока, А воно вже скисло.
