Яків Муляр

Батькова наука

Сидить батько біля столу,
Газету читає,
Та ще й розуму синочка
Свого научає:

— В людей діти мов ті квітки,
А в мене — ледащо.
Все гуляє, все жениться,
А спитати — нащо?

Нащо жінку обдурювать,
Потім — покидати?
А дітей тобі не шкода?
Ти ж їм рідний тато!

Недаремно в нашій хаті
Різні інциденти:
Ти ж двом жінкам, лобуряко,
Платиш аліменти!

І знов хочеш, бісів сину,
Весілля справляти?
Ні, віднині живи собі
На свою зарплату.

Бо я, батько, — чистий-чистий,
Ніби та сльозинка.
Цупить з мене аліменти
Тільки перша жінка.

Правда, маю ото клопіт
Я ще зверх програми:
Іще «ріжуть» аліменти
Для старої мами.

Та то матір... І я в неї —
Порядна дитина.
Але ж ти у кого вдався,
Бісова личино?
Джерело:
Веселим пером: гумор, сатира — К. : Рад. письменник, 1973. — 135 с.