Чолом вам!

Святкова усмішка

Гей, на вулицях, на площах
Вітер прапори полоще,
Гей, шумить людський прибій.
І сердечну цю розмову
Я веду з тобою знову,
Мій читачу, друже мій...

Свято в нас... Та все ж годиться
Господарство обдивиться,
Як усі хазяїни:
Зважить все при цій нагоді,
Бо ж, бува, ціна роботі
Найвидніша — восени.

Тож в оцю осінню пору
Киньмо оком по простору...
Все нам видно відсіля:
Піднялись нові квартали,
Нові фабрики постали,
Щедро вруняться поля...

І радію я, читачу,
За твою трудящу вдачу,
За достатки ці твої...
Та в осінню щедру пору
Ще огляньмо і комору,
Як дбайливі хазяї.

Що ж, і тут порядок! Бачу,
Потрудився ти, читачу,
І в господі круглий рік
Паляниця буде свіжа,
Бо удосталь злота-збіжжя
Он засипано в засік!

І за працю ту старанну,
Й за все інше — щиру шану
Заслужив ти, далебі.
Тож іще раз на додачу,
Любий друже мій, читачу,
Уклоняюся тобі...

У святкову світлу днину
Ти покликав у гостину
Щирих друзів звідусіль.
І зійшлись вони, веселі,
До вкраїнської оселі
На розмову, хліб та сіль.

Трудовою однією
Нероздільною сім’єю
Ми сідаємо за стіл,
Бо серця в нас — нероздільні
Спільний хліб і думи — спільні —
Все по-братньому навпіл!

Нам і рідна, і чудова
Кожна мова. Братня мова
Промовля до серця нам.
І лунає справа, зліва
Щире:
— Здравствуй!
— Буна дзіва!
— Гоморджобі! —
І:
— Салям!

Потрудитися ударно
Чи утяти пісню гарно —
Все нам любо, все з руки,
Бо в братерському союзі
Ми — друзья, кацо, і друзі,
І сябри, і кунаки!

Від Куріл і по Карпати —
Нам добра не позичати
Для святкового стола...
Тож наллємо, як ведеться,
Та промовимо от серця:
— Братству нашому — хвала!..

Ми у мирі хочем жити,
Лан орати, сталь варити
Для плугів, не для гармат.
І чудово, зрозуміло,
Що у світі — потепліло.
Хто ж не був би цьому рад!?

Так воно і мусить бути...
Але є ще баламути
(Мов сказилися вони),
Зловорожі є ще сили,
Для яких і світ не милий
Без розбою, без війни.

Хай же знають супостати:
Їх ми будем «віншувати»
І колом, і помелом...

Нашій силі ж чудодійній,
Дружбі, наче сталь, надійній,
Жовтню нашому — чолом!