Біля дзеркала матуся «Окосмічує» лице. А маленька донька Дуся Пильно дивиться на це. Все мовчить, копилить губку, Врешті втрутилась мала. — Нащо це? — Щоб я, голубко, Красивішою була. Довго мама чаклувала. Донька, зморщивши чоло, Стиха в неї запитала: — Мамо! Що, не помогло?
