Василь Мартинов

«Культурний» злодій

У чужу квартиру злодій вліз,
Довго всюди нишпорив і зиркав.
А відтак присів, помітно скис...
«Не щастить мені, — подумав гірко, —
Є кришталь тут, речі золоті
І коштовні вироби хутрові.
Я ж мав гарні книги на меті,
Та знайшов брошурки наукові.
Вистачає у книгарнях їх
Чи в усіх кіосках в нашім місті.
А мені потрібно щось із книг
Жоржа Сіменона, Хейлі, Крісті.
Ще хотів поцупити Дюма,
Чи Бальзака, Гі де Мопассана.
Та у цих господарів нема
Жодного відомого роману.
Хай мене вважають диваком —
Злакомлюся навіть на брошури...»
Щоб вертатись не з пустим мішком,
Прихопив собі макулатури.
Міркував: «Як здам — сягну мети,
Бо дадуть талон. І з тим талоном
До книгарні зможу я піти,
Щоб купити твори Сіменона...»